В категории материалов: 6 Показано материалов: 1-6 |
|
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Гарненька студенська творчість, правда чомусь на російському тільки перло 
Вірші |
Переглядів: 322 |
Додав: P@n@s |
Дата: 23.03.2009
|
|
Буває мить якогось потрясіння, Побачиш світ, як вперше у житті. Звичайна хмарка, сіра і осіння Пропише раптом барви золоті.
Стоїш, як стогін, під склепінням казки Душа прозріє Всесвітом очей. Кричить гілля. З облич спадають маски. Зі всього світить суть усіх речей.
І до віків благенька приналежність Переростає в сяйво голубе. Прямим проваллям пам'яті в Безмежність Уже аж звідти згадуєш себе.
Ліна Костенко. |
ProVokator
"я настільки мовчу, що зриваюсь на крик. встановити зв’язок, проковтнути язик. зупинившися, з жахом намацати стіну. як завжди, я поставила все. як завжди, все пропало. ну що ж – піднімайся, іди і плати свою ціну. втім, це слабкість – а слабкість пасує не всім. і земля, що кружляє навколо осі, не зупиниться, скільки її не гамсель кулаками. тож не варто аж надто молитись на дим чи на пам’ять. збираймо пожитки, ходім: кожен з нас – за своїми зірками. слів бракує. лишились одні цигарки. я ще буду півночі латати дірки на своїй усезнаючій, всепам’ятаючій шкірі. кожен подих – поріз, кожен дотик – це шрам, але навіть у цій хірургії всім нам ще воздасться – залежно від нашої віри.
тож я вірю: у справжність імен і знамень. через силу я вірю у завтрашній день, в те, що коло – не коло, а дещо подібне спіралі. в те, що кожен кінець – ще не зовсім кінець, що у жилах штовхається кров – не свинець. в те, що всі ми живі – хоч би скільки разів завмирали. тільки тут моя віра – блазнівський ковпак. і дзеркала сміються, що все це не так. і у роті – цей смак: ні, не райських троянд, а ... та хоча й не спрацьовує Пісня Пісень в наші дні, все одно – я б віддала усе" (І.Ш.)
за всі «ДА» у Арт-Шоу, але не всі «ПРОТИ»...
|
Як сказати, що ти – найкраща, Коли не хочеш почути? До вiкна височенної башти Як менi дострибнути? Взагалi, чи є те вiконце? Бо ж ти – кришталева друза? Чиє зневажливе твоє сонце Затьмарило геть i музу Легку, розпатлану, веселкову – За грати тi кришталевi? Яке потрiбно найлiпше слово, Щоб втрапити в твої дверi? То, мабуть, я, отаке ледащо, Не вмiю знайти дороги… Бо ти – чарiвна i ти – найкраща! І все це в тобi – од Бога.
Йенн
http://www.termitnik.dp.ua/poem/121910/
Вірші |
Переглядів: 348 |
Додав: jull_v |
Дата: 11.01.2009
|
|
|
 |
Хмари, вiтер, Спадають менi на волосся та додолу прямують яскравi краплини... Мара! Твої спiвчуття... Мiй намрiяний хлопчику, досить! Для твоїх спiвчуттiв я, напевно, занадто стара. Якiр: брила, ланцюг... Все це - я. То, гадаю, що не варто тобi зупиняти при мене розбiг. Вiдлiтай. Я надвечiр тебе зачекаю. Мо, ланцюг пiдїржавiє... ...клятий ланцюг...
|
Вірші |
Переглядів: 410 |
Додав: jull_v |
Дата: 11.01.2009
|
|
навеяно чужой шуткой
хочу шубу в бриллиантах и поклонников в пуантах, и чтоб не было войны, и богатства для страны, и цветов чтоб - каждый вечер, чтоб с друзьями часто встречи, утром - кофея в постель, ночью - секса без затей, а потом - без тормозов! на работе - без козлов. ...бриллианты я сказала?.. чтоб ворья в стране не стало, чтоб политики - честны, чтобы не было войны... повторяюсь? ну и пусть! боль долой, болезни, грусть только счастья всем хочу! ...ну и шубу. мне. шучу :)))
© Copyright: Йенн, 2008 Свидетельство о публикации №1804144002
http://stihi.ru/2008/04/14/4002
Вірші |
Переглядів: 311 |
Додав: jull_v |
Дата: 11.01.2009
|
|
|
|
Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|